«ВІД МРІЇ ДО ДІЇ»: Богдана Агапієва
Кафедра соціальної роботи Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка продовжує рубрику «ВІД МРІЇ ДО ДІЇ».
Знайомтесь з професійними історіями наших випускників.
Сьогодні гість рубрики – випускниця факультету спеціальної освіти, психології і соціальної роботи 2025 року (спеціальність 232 Соціальне забезпечення). Богдана АГАПІЄВА, в.о. директора Комунальної установи “Молодіжний центр Кам’янця-Подільського” (18.04.2025р.-11.08.2025р.); тренер національної тренерської мережі ГО «Ла Страда-Україна» (компонент молоді).
«Професійний розвиток починається там, де закінчується страх і починається бажання вчитися кожного дня»Що спонукало Вас обрати спеціальність «Соціальне забезпечення» і вступити на факультет спеціальної освіти, психології і соціальної роботи Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?
Ще зі школи я відчувала природне бажання допомагати людям, бути поруч у складних ситуаціях, підтримувати тих, хто потребує уваги та розуміння. Професія, пов’язана із соціальною роботою, завжди здавалася мені не просто фахом, а покликанням. Саме тому, обираючи напрям навчання, я без вагань зупинилася на спеціальності «Соціальне забезпечення».
Це рішення стало фундаментальним у моєму житті. Мені хотілося глибше розуміти соціальні процеси, механізми підтримки, інструменти роботи з різними категоріями населення. Я прагнула навчитися впливати на соціальні зміни, робити внесок у покращення добробуту людей. Університет дав мені цю можливість.
Навчання на спеціальності «Соціальне забезпечення» відкрило для мене цілий світ – від законодавства та соціальної політики до практик консультування, комунікації, роботи з сім’ями, дітьми та молоддю. Це не просто навчання – це школа життя, яка сформувала мою професійність, стійкість, емпатію і віру в соціальну місію людини.
Розкажіть про свої студентські роки. Якими вони були?
Студентські роки стали яскравим і важливим етапом мого життя. Це був час активного навчання, перших спроб професійної діяльності, самопізнання та великої кількості емоцій. Університет подарував мені справжніх друзів – одногрупників, з якими ми пройшли шлях від нерозуміння до глибокої підтримки і довіри. За роки навчання ми стали однією командою, яка ділила не лише заліки і сесії, а й радість спільного розвитку.
Студентство дало мені не тільки знання, а й уміння працювати в команді, налагоджувати комунікацію, приймати рішення та брати відповідальність. Саме в університетських аудиторіях я навчилася бачити у кожній людині особистість і шукати індивідуальний підхід — навичка, яка сьогодні є основою моєї роботи.
Які компетентності Ви здобули під час навчання?
Після закінчення університету в моєму багажі – десятки важливих компетентностей. Серед них: глибокі знання у галузі соціального забезпечення, психології та соціальної політики; уміння взаємодіяти з різними соціальними групами; навички комунікації, консультування, проведення профілактичних заходів; вміння аналізувати та застосовувати нормативно-правові акти; практичний досвід, здобутий у Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та в Департаменті соціального захисту населення; здатність працювати в команді, проявляти ініціативу та відповідальність.
Навчання на спеціальності «Соціальне забезпечення» стало фундаментом, який сьогодні дозволяє мені ефективно працювати з молоддю та реалізовувати соціальні ініціативи.
Кого з викладачів Ви згадуєте з особливою вдячністю?
Кожен викладач, з яким мене поєднала доля під час навчання, залишив свій слід у моєму професійному та особистісному становленні. Усі вони були по-своєму унікальними — вимогливими, людяними, мудрими, відкритими до діалогу та щедрими на знання. Атмосфера довіри, поваги та підтримки, яку створювали викладачі, допомагала нам рости, розвиватися та сміливо входити у професійний світ.
Особливо хотіла б виділити Олену Іванівну Данилюк (наш куратор). Вона була для мене не лише викладачем, а й справжньою наставницею. Олена Іванівна завжди ділилася життєвим досвідом, давала мудрі поради, підтримувала у важливі моменти. Її пари – це не просто знання, а цінності, які залишаються зі мною назавжди.
Також із великою теплотою згадую Людмилу Пилипівну Мельник – викладачку високого професіоналізму, доброзичливості та відповідальності. Вона вміла навчати так, щоб кожне заняття ставало важливим кроком до професійності. Її віра в студентів мотивувала рухатися вперед і прагнути більшого.
Окремо хочу подякувати Гевчук Наталії Сергіївні, завідувачу кафедри соціальної роботи. Саме вона надихнула мене спробувати себе у тренерській діяльності та податися до громадської організації «Ла Страда-Україна». З цього кроку фактично і розпочався мій шлях як тренерки, який сьогодні є важливою частиною моєї професійної реалізації.
Що Вам найбільше подобається у Вашій роботі?
Працюючи з молоддю в Молодіжному центрі, я маю можливість бачити, як молоді люди розкривають свій потенціал, долають страхи, формують нові навички і досягають цілей. Це надихає найбільше.
Коли бачиш, що твоя робота приносить результат – у житті, поведінці чи світогляді молодої людини –це відчуття не зрівняти ні з чим. Саме це додає сил, мотивації та віри в те, що я обрала правильний шлях.
Що допомагає Вам у роботі? Де берете сили та натхнення?
Мене надихає моя робота і люди, з якими я працюю. Молодь – щира, активна, допитлива – заряджає енергією. Їхні успіхи і маленькі перемоги дають мені сенс та внутрішню мотивацію.
Баланс підтримую завдяки активному відпочинку: прогулянкам, часу з родиною та друзями. Це моє джерело перезавантаження та натхнення.
Які поради Ви можете дати студентам та абітурієнтам?
Плануйте свій час: робіть розклад, визначайте пріоритети.
Не перевантажуйте себе – перерви і відпочинок теж важливі.
Використовуйте цифрові інструменти для організації навчання.
Не бійтеся ставити цілі та мріяти масштабно.
Будьте відкритими до нового досвіду – він формує ваш професійний шлях.
Ваші побажання до alma mater?
Бажаю університету процвітання, розвитку та нових досягнень. Нехай він залишається місцем, де студенти отримують якісні знання, підтримку, натхнення і професійний фундамент.
Бажаю, щоб кафедра соціальної роботи продовжувала бути осередком гуманізму, професійності та мудрості. Нехай викладачі й надалі виховують покоління фахівців, які змінюватимуть світ на краще.
Дякую alma mater за мою професію, мій шлях і моє натхнення.
